КОСТЕНКО Андрій Григорович
Костенко Андрій Григорович
Назавжди 51…
Народився 16 квітня 1971 року. Навчався у школі міста Києва, а після її завершення вступив до Середнього професійно-технічного училища № 35 м., де здобув фах монтажника радіоелектрообладнання. Після навчання працював на заводі «Комуніст» (згодом — «Радар»).
У вільний час часто бував у селі Іванковичі, де жили його батьки та бабуся. Допомагав дядькові в полі — працював на тракторі.
У 1989 році був призваний до лав Радянської армії. Служив снайпером на Кубі.
Після демобілізації повернувся додому, одружився і здійснив свою давню мрію — став далекобійником. Водив фури за кордон, завжди відповідально виконував роботу, був шанованим серед колег. Вмів вирішувати будь-які труднощі, завжди знаходив вихід навіть у найскладніших ситуаціях.
Для своєї родини був справжньою опорою — турботливим батьком, чоловіком, сином. Був творчою, світлою та різносторонньою людиною. Гарно малював, легко знаходив спільну мову з людьми, умів подарувати радість і тепло всім, хто був поруч. Завжди успішно доводив будь-яку справу до завершення, навіть якщо брався за неї вперше. Ніколи не боявся ризикувати — і завжди виходив переможцем.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну добровільно вступив до лав ТрО для захисту родини та країни разом із сином та зятем. Мав звання головного сержанта, бойовий позивний — «Лис». Побратими дуже його шанували й називали з любов’ю «батя» — саме так і досі згадують його у своїх розмовах.
Загинув 7 серпня 2022 року поблизу Бахмута, під час виконання бойового завдання. Будучи командиром групи, організував і провів доставку вкрай необхідних боєприпасів на передову — через надзвичайно складну й небезпечну ділянку. Ціною власного життя врятував десять побратимів.
За проявлену мужність, рішучість і героїзм посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Слава Герою!
Велика вдячність і вічна пам’ять. Його подвиг житиме в серцях нащадків.
