ГРЯЗНОВ Олексій Костянтинович
Грязнов Олексій Костянтинович
Позивний «ПРИГОДА»
Назавжди 34…
Олексій Грязнов народився 21 червня 1989 року в селі Іванковичі. Тут минуло його дитинство, тут він робив перші кроки та формувався як особистість.
Після закінчення Іванковичівської школи в 2004 році, вступив до професійно-технічного училища та здобув професію слюсаря-ремонтника, електрозварника ручного зварювання.
Працював у компанії «Алло». Колеги щиро цінували його доброту, порядність і працьовитість. Він був людиною, на яку завжди можна покластися, готовою підтримати та допомогти іншим.
Проте найбільшим багатством і сенсом життя Олексія була його родина. Для дружини він став люблячим, турботливим чоловіком, а для дітей — надійною опорою та ніжним батьком. Разом вони виховували трьох дітей: доньку дружини, яку Олексій прийняв у своє серце як рідну, та спільних сина й донечку. Він дарував своїй сім’ї відчуття цілковитої безпеки, тепло і затишок. Ця безмежна любов і турбота назавжди залишаться найдорожчим спогадом у серцях його найрідніших людей.
Коли 24 лютого 2022 року повномасштабна війна прийшла на українську землю, Олексій не залишився осторонь. З перших днів вторгнення він став на захист рідного села Іванковичі, забезпечуючи безпеку та порядок у своїй громаді.
На початку 2023 року Олексій був призваний до лав Збройних Сил України. Він мужньо прийняв цей виклики і відправився на один із найгарячіших напрямків фронту — у Запорізьку область. Разом із побратимами тримав оборону та брав участь у запеклих боях в районах населених пунктів Мала Токмачка та Вербове.
У вересні 2023 року під час виконання складного бойового завдання зв'язок із захисником обірвався. З 8 вересня 2023 року Олексій Грязнов офіційно вважався зниклим безвісти.
Для родини почалися довгі місяці невідомості, надії та безперервних пошуків. Лише 04 червня 2026 року, завдяки експертизі ДНК, Олексія знайшли в Житомирському морзі.
Довгі місяці тривожного очікування завершилися важкою звісткою — життя мужнього воїна обірвалося під час запеклих боїв на Запоріжжі, де він до останнього залишався вірним військовій присязі.
Олексія Грязнова поховали 11 червня 2026 року з військовими почестями на рідній землі в селі Іванковичі. Провести мужнього воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими та односельці.
Жодні слова не вгамують біль цієї втрати, але пам'ять про його подвиг житиме вічно.
Вічна пам'ять і слава Герою! Герої не вмирають!
