ПОЛОНСЬКИЙ Віталій Анатолійович
Полонський Віталій Анатолійович
Назавжди 29…
Віталій Полонський народився 18 березня 1985 року в місті Києві. Навчався у школі №241, пізніше — у Голосіївському ліцеї. З 5 по 9 клас — у школі №15 м. Києва, а 9–11 класи закінчив у школі імені Валерія Лобановського №319. Любив літературу, був товариським і відкритим. До школи ім. Лобановського вступив із практичною метою — хотів здобути водійські права.Школу закінчив у 2002 році.
Згодом навчався у кулінарному коледжі (нині — Економічний коледж Київського кооперативного інституту бізнесу і права). Практику проходив у гастрономі біля Київського ЦУМу, працював на ВДНГ, а також — барменом у ресторані біля кінотеатру "Загреб".
За рік до завершення навчання був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у Чернігівській області, пізніше — в Кривому Розі та Києві у залізничних військах. Після демобілізації повернувся, завершив навчання і почав працювати охоронцем в МАУП. Згодом вступив туди ж на заочну форму навчання за спеціальністю "Менеджмент". Був старостою групи. Працював у центральному офісі охоронної фірми.
14 травня 2014 року Віталій прийшов до військкомату з речами.
Після короткої підготовки у Десні, завдяки підтримці рідних і друзів, отримав необхідне спорядження: бронежилет, каску, берці.
У ніч на 4 вересня 2014 року, під час артилерійського обстрілу з території Росії табору біля села Дмитрівка Луганської області, Віталій проявив витримку та мужність. Після виведення з ладу БРДМ, він допомагав евакуювати вбитого Олексія Ощепкова та пораненого бійця, везучи їх на пригнаному джипі. Після обстрілу збирав зброю по наметах, намагався завести і евакуювати вантажівки, навіть коли ще розривалися боєкомплекти. Але машини, що до того були справними, не заводились.
Протягом серпня–вересня 2014 року тримав оборону в окопах біля кварталу Червоний Яр у місті Луганську, перебуваючи під щоденними артилерійськими обстрілами.
Після нетривалих відпустки та відрядження повертався на фронт, доставляючи волонтерські автівки: одного разу — джип, іншого — «Таврію» з Києва.
30 листопада 2014 року Віталій загинув під час виконання бойового завдання внаслідок ДТП в районі села Дмитрівка, Новоайдарський район, Луганська область.
За виявлену мужність, самопожертву та вірність присязі Віталій Полонський нагороджений медаллю «Доброволець АТО» — як знак подяки й визнання тих, хто став на захист України за покликом серця.
Побратими згадують його з повагою: «Дуже нормальний хлопець. Надійний. Таких мало. Я вже не раз це говорив — на нього можна було розраховувати у будь-якій ситуації. Роман Халецький як командир цим користувався. Тобто якісь завдання — щось організувати, когось обдзвонити — завжди Вітальці доручав. Віталька завжди давав собі раду».
Командир взводу казав просто: «Ідеальний солдат. У всьому надійний».
Вічна пам’ять і вічна слава Герою!
Його ім’я — серед тих, хто творив нову історію України.
