Електронна петиція щодо перейменування вулиці Ватутіна в селі Лісники і присвоєння їй імені Василя та Віктора Рубанів - електронна петиція

Електронна петиція щодо перейменування вулиці Ватутіна в селі Лісники і присвоєння їй імені Василя та Віктора Рубанів

29 червня 2022 року уся наша громада понесла непоправну втрату: захищаючи нашу Батьківщину у лавах ЗСУ, загинув мешканець села Лісники, відомий громадський діяч Віктор Васильович Рубан. Ця сумна подія, як і загалом жорстока війна, яку веде проти України Російська Федерація, спонукає нас зробити усе можливе, щоб стерти з людської пам’яті символи тоталітарного комуністичного режиму, і щоб віддати належну шану загиблому героєві і зберегти для майбутніх поколінь пам’ять про неоціненний внесок Віктора Васильовича Рубана і його батька Василя Федоровича Рубана в боротьбу за незалежність і територіальну цілісність України і в збереження культурної, історичної та природної спадщини села Лісники.

Рубан Василь Федорович (1942-2017) – український письменник, дисидент, член українського правозахисного руху. Започаткував Київську школу поезії. Народився, жив та помер в селі Лісники.
За діяльність, направлену на набуття Україною незалежності, переслідувався радянською владою, кілька разів був заарештований, у 1972 році йому було інкриміновано «державну зраду за спроби повалення існуючого ладу» і кинуто на «примусове лікування» до спецпсихлікарні, де він провів більше 6 років.
Після виходу на волю продовжив літературну діяльність. 03 січня 1990 року Василь Рубан став членом Національної спілки письменників України.
У 1990 році був удостоєний літературної премії ім. В. Симоненка за збірку віршів «Химера». У 2000 році роман «На протилежному боці від добра» відзначений літературною премією ім. Є. Маланюка. Цей роман був також номінований на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Попри літній вік, був учасником подій Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013-14 років.

Рубан Віктор Васильович (1968-2022) – син Василя Федоровича Рубана та Людмили Федорівни Рубан, котра усе своє життя присвятила навчанню дітей в Лісниках. Відомий в Лісниках громадський діяч. Жив в селі Лісники. Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників в лавах Збройних сил України.
Вів постійну боротьбу за справедливість, підзвітність та прозорість влади, за збереження довкілля, історичної спадщини, мови і національної ідентичності українців.
Провадив активну і системну діяльність, спрямовану на збереження пам’яток історії, культури та природи в селі Лісники. Доклав значних зусиль до збереження ботанічного заказника місцевого значення “Урочище Безодня” та створення ландшафтного заказника місцевого значення “Чернечий ліс”, до самої смерті боровся за розширення меж цього заказника на усю територію історичної місцевості Чернечий ліс, яка є частиною Смарагдової мережі Європи, і створення Національного природного парку “Приірпіння-Чернечий ліс”. Був обраний громадою головуючим на громадських слуханнях щодо долі двох ділянок Чернечого лісу 26.06.2021 року.
Опікувався захистом довкілля, зокрема виявленням та ліквідацією стихійних сміттєзвалищ, впровадженням роздільного збору сміття.
Системно боровся з корупцією у всіх сферах місцевого самоврядування, зокрема в питаннях надання землі у власність.
Брав активну участь в роботі дільничних та територіальних виборчих комісій на кожних виборах різних рівнів (місцевих, парламентських, президентських), забезпечуючи прозорість виборчого процесу в ролі від рядового члена комісії до голови комісії. У 2005 році (повторні вибори після подій Майдану) поїхав виконувати обов’язки члена ТВК до Донецька.
Був членом виконкому Лісниківської сільської ради, балотувався на посаду голови Лісниківської сільради на виборах 2015 року.
Був учасником подій Помаранчевої революції 2004 року та Революції гідності 2013-14 років.
З самого початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року став добровольцем територіальної оборони Києва. В червні 2022 року, попри проблеми зі здоров’ям, добровольцем вступив до лав ЗСУ, пройшов вишкіл і був направлений до зони бойових дій.
29 червня 2022 року, рятуючи життя бойового побратима, отримав поранення, несумісні з життям, і помер смертю героя.

Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» № 4865-VI від 24.05.2012 року «імена фізичних осіб присвоюються з метою увічнення пам’яті про осіб, які:
1) внесли вагомий вклад у боротьбу за незалежність, розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України;
2) здійснили героїчний вчинок, звершення в ім’я Батьківщини;
3) зробили значний особистий внесок у розвиток науки, освіти, культури та інших сфер суспільного життя.»
На підставі цих критеріїв батько та син Рубани безперечно заслуговують на увічнення їх імен в назві вулиці, оскільки усе життя Василя та Віктора Рубанів є прикладом відданості своїй землі і боротьбі за збереження її історії, природи та культури. Ми пишаємося, що наша громада особлива, адже на її землях зросли справжні патріоти України, люди з твердою моральною життєвою позицією. Ми маємо плекати пам'ять про них і ставити за взірець нинішньому та наступним поколінням.


Події останніх місяців з безсумнівною очевидністю виявили перед усіма нами просту істину: знання своєї історії, патріотичне виховання – не порожня формальність; це необхідна умова збереження країною своєї ідентичності й незалежності, і як наслідок – своєї безпеки і свого існування.
І ми не можемо не розуміти, що історія твориться прямо зараз, і що усі ми наразі – її творці. Що тільки від нас залежить, які знання і які ідеали ми передамо нашим нащадкам. Вулицю Ватутіна, названої на честь “червоного” командира, який воював проти борців за волю України ще з 1920-х років, необхідно перейменувати.

Ініціатору цієї петиції відомо про існування альтернативної ініціативи щодо перейменування вулиці Ватутіна на вулицю Грушевського. Добре усвідомлюючи величезний вклад, який вніс Михайло Грушевський в становлення української незалежності, і зв’язок його сім’ї з Лісниками, я як мешканка вулиці Ватутіна в Лісниках все ж вважаю пріоритетною пропозицію, викладену в цій петиції.
По-перше, в Лісниках вже є об’єкти, названі іменем Грушевського, зокрема площа та школа, встановлено пам’ятник. По-друге, в Україні є безліч об’єктів, названих його іменем, його пам’ять гідно увічнена.
І найголовніше, - це те, що при виборі назв для вулиці ми не маємо захоплюватися модою і обирати найвідоміших людей. Принцип унікальності при виборі назв узяли за основу при перейменуванні вулиць в Києві, і нам не завадило б перейняти цей досвід, бо він має цілий ряд переваг.
Відомо, що «немає пророка у своїй вітчизні». Але історія України – це не щось абстрактне, це історія її міст і сіл, її громад, її родин. І щоб дійсно, а не напоказ, знати історію нашої землі, ми не маємо обмежуватися при обиранні назв вулиць найвідомішими іменами.
Василь і Віктор Рубани є не лише частиною історії Лісник – це люди, значимі для всієї України. І якщо нам випала честь бути їхніми друзями й сусідами, ми зобов’язані в першу чергу увічнити їхню пам’ять для наших дітей. Щоб наші нащадки розуміли, що незалежність і свобода України – спільна справа, до якої доклали руки люди з усіх куточків України – і з їхнього села також, щоб саме такий гідний приклад сусідів і односельців бачили й знали майбутні покоління.
Крім того, вшанування людей, які були мешканцями нашої громади, може стати туристичною родзинкою Лісник і усієї громади, адже популярність українських письменників-дисидентів нині стрімко зростає, а після перемоги важливою частиною історико-культурних туристичних маршрутів стане дослідження життєвого шляху людей, котрі вже в сучасну добу віддали своє життя за свободу й незалежність України.

З огляду на викладене вище я та інші підписанти цієї петиції ПРОСИМО виконавчий комітет Феодосіївської сільської ради розглянути цю петицію та прийняти викладену в ній пропозицію, і підготувати подання про перейменування вулиці Ватутіна в селі Лісники і присвоєння їй назви «Василя та Віктора Рубанів» на розгляд Феодосіївської сільської ради.