ДУДА Олександр Васильович
Дуда Олександр Васильович
Назавжди 46 …
Позивний «ШЕФ»
Дуда Олександр Васильович народився 28 червня 1977 року у с. Хотів в багатодітній сім'ї. Був єдиним братом для п'яти сестер. Мама Дуда Софія Миколаївна все життя пропрацювала начальником поштового відділення у с. Хотів. Батько Дуда Василь Євгенович - бухгалтер в приватній компанії.
Олександр закінчив Хотівську середню школу, після чого вступив на факультет «Будівництво автомобільних доріг та аеродромів» в Український транспортний Університет і після закінчення якого отримав вищу освіту. Працював керівником відділу монтажних робіт у компанії по встановленню вікон.
Будучи студентом закінчив військову кафедру при університеті, по закінченню якої йому присвоєно звання лейтенанта.
У 2022 році Олександр твердо вирішив нікуди з села Хотів не виїжджати, і пішов волонтером допомагати громаді села в укріпленні блок постів, у розвантаженні продуктів харчування та ін.
За першою ж повісткою пішов до ТЦК і був призваний на військову службу. Після проходження навчання на полігонах його зарахували до складу 82 бригади командиром десантно-штурмового взводу. Був дуже вмотивованим та відданим військовій справі. За людяність, справедливість, шану і розуміння побратимів всі товариші по службі його поважали і цінували, за ним йшли в бій.
Олександр загинув 28 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання за наказом, під час штурмових дій поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області під сильним артилерійським обстрілом.
З листопада 2023 року по березень 2025 року вважався зниклим безвісти.
Попрощалися з героєм 12 березня 2025 року. Поховання відбулось на алеї Героїв кладовища села Хотів.
Без батька залишилось двоє синів, дружина, мати.
Честь і вічна пам’ять нашому герою!
Указом Президента України №358/2025 від 30 травня 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку старшого лейтенанта Дуду Олександра Васильовича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно.
